Народилася Канаєва Євгенія Олегівна 2 квітня 1990 року в Омську. Дворазова олімпійська чемпіонка з художньої гімнастики. Зростання — 168 сантиметрів, наприкінці спортивної кар'єри спортсменка трохи підросла, зростання склало 172 сантиметри, вага — 42 кілограми.
початок
Мати Євгенії Світлана Канаєва була художньою гімнасткою, майстром спорту. Може тому вона не віддавала дівчинку в спорт, знаючи, які труднощі чекаю на її та її батьків. Але на тому, щоб Женя займалася художньою гімнастикою, наполягла бабуся, яка віддала онуку у шестирічному віці до спортивної школи, з цього починається спортивна біографія Євгенії Канаєвої.
Першим тренером була Арайс Олена. У дитинстві Євгенію вважали повною та клишоногою — але на такі порівняння не треба звертати уваги, адже це звичайні штампи, які дають успішним гімнасткам заздрісники. Олена Арайс підтримала дівчинку в її прагненні спортивних результатів і вони разом наповнювали програму виступів складними елементами. Тренування тривали допізна, часто в практично порожній школі. Бабуся, яка переживала, що онука вночі добиратиметься додому, тож терпляче, протягом багатьох годин чекала юну спортсменку біля спортивної зали. Після тренувань гімнастка демонструвала бабусі все, що нового їй вдавалося вивчити на тренуванні.
Але й уроки Женя встигала робити, що ще раз доводить, що навчанню спорт не перешкода. Вона допізна сиділа за підручниками, намагаючись бути успішною і в школі, хоча втома після багатьох годин тренування була дуже сильною.
В Москві
У 12 років Євгенія Канаєва поїхала до Москви на збори, які спеціально організували для гімнасток із міста Омськ. Завдяки тренеру, відповідальному за юніорську підготовку Аміні Заріповій, якій сподобалася підготовка Жені, вона незабаром вступила до московської школи олімпійського резерву.
Тренером у спортсменки була Віра Штельбаумс, серед вихованок якої були чемпіонка Росії, срібна олімпійська призерка Ірина Чащина, чемпіонка світу Наталія Пуусел, чемпіонка Європи Тетяна Решетнікова. Досвід у педагога був великий – Віра Штельбаумс працювала тренером ще з 1961 року, вона чудово знала методологію спорту та добре прораховувала, які вправи та трюки можуть призвести до перемоги.
2003 року Євгенія перемогла на японському чемпіонаті між гімнастичними клубами, куди вона поїхала з Ірою Чащиною та Аліною Кабаєвою. Завдяки цій перемозі на запрошення Ірини Вінер (головний тренер збірної Росії) вона почала тренуватись у Новогорську, де займалися інші спортсменки російської збірної. Новогірськ давав максимум умов, максимум можливостей для розкриття спортивного таланту Євгенії.
У збірній
Конкуренція у художній гімнастиці дуже сильна. Це настільки популярний спорт у Російській Федерації, що спортивні школи є практично у кожному великому місті. Женя займалася серед справжніх чемпіонок — 2004 року переможницями Олімпіади були Чащина та Кабаєва. До вершин спорту підбиралися Сесіна Віра та Капранова Ольга. На цю четвірку робилися ставки на всіх змаганнях. Не зважаючи на талант Канаєвої, її не взяли до збірної.
Але у 2007 році на європейський чемпіонат у Баку Євгенію взяли в команду замість Аліни Кабаєвої, яка була змушена лікуватись після травми. Женя мала виступати зі стрічкою. Це був невеликий шанс, який спортсменка використала аби заявити про свій талант. У команді з Капрановою та Сесіною дівчинка перемогла, здобувши золоту медаль. Через деякий час знову командна перемога, але цього разу на вищому рівні – світовому чемпіонаті у грецьких Патрах.
На шляху до Олімпіади
Після перемог на світовій першості було поставлено наступну високу планку у спортивній кар'єрі — виступ на Олімпіаді. На цьому світовому турнірі змагання не мають бути просто видовищним спортом. Якби такий підхід був у всіх, усі виходи на гімнастичний килим були б досить однотипними. Змагання такого рівня мають бути побудовані на обліку деталей — музика, трюки, костюми, тренованість до дрібниць, увага до новинок спортивного світу може принести призове місце та навіть перемогу. Саме так було збудовано виступи Канаєвої під музику «Підмосковні вечори». Євгенії було психологічно важко, адже до уваги суддів було прикуто до лідерів російської збірної — Сесіної, Капранової, а також до конкурентки з України Ганни Безсонової.
На шляху до Олімпіади Євгенія пішла найважчим шляхом — її виступи були побудовані на складності та одночасно продуманості щодо гармонії рухів і музики. Вона зі своєю програмою перемагає у всіх дисциплінах різних етапах Кубка Світу та Гран Прі, а також на чемпіонаті Росії, ставши абсолютною чемпіонкою своєї Батьківщини.
У 2008 році на туринському Чемпіонаті Європи вона посідає перше місце в індивідуальному багатоборстві.
Завдяки такому впевненому успіху гімнастку перевели із резерву до основного складу російської збірної. На чемпіонаті Європи Канаєва стала чемпіонкою, перемігши у росіянки Капранової та українки Бессонової та стала основною претенденткою на участь в олімпійській збірній. На пекінську Олімпіаду спортсменка поїхала разом із Капрановою.
Рекорди
Художня гімнастка Євгена Канаєва біографія рекордів. Перший свій рекорд Євгенія Олегівна Канаєва встановила у фіналі Гран-Прі у Чеському Брно, набравши 30 балів із 30 можливих.
У Пекіні в 2008 році Євгенія стала наймолодшою серед фіналістів Олімпіади, і зареєстрованих помилок у Канаєвої було менше, ніж у її старших за віком конкурентів. Успішно виступивши у фіналі, вона впевнено здобула золоту медаль.
У 2009 році Женя розпочала сезон дуже втомленої, її мучили травми, але вона продовжувала змагатися. Перемоги тривали – золоті медалі у всіх дисциплінах на бакинському Чемпіонаті Європи, дев'ять золотих медалей на тайванських Всесвітніх іграх та белградській Універсіаді. На берлінському фіналі Гран-Прі здобула п'ять золотих медалей. 2009 року Женя отримала звання Заслуженого майстра спорту Росії. Також серед державних нагород — два ордени — Орден Дружби та За заслуги перед Батьківщиною.
На Чемпіонаті світу в японському місті М'є в 2009 році вона стає першою, завоювавши чотири золота в індивідуальному заліку, і одне — в командному, таким чином повторили рекорд Костиної Оксани, який тримався з 1992 року. Підсумком виступу на Чемпіонаті Світу стали шість золотих медалей, таким чином, рекорд за кількістю медалей на одному світовому чемпіонаті був побитий.
У 2010 році на московському Чемпіонаті світу Канаєва здобула чотири золоті медалі у багатоборстві, за команду, а також за обруч та м'яч. Цього ж року на бременському Чемпіонаті Європи здобула перше місце у багатоборстві.
Канаєва Євгенія на світовому чемпіонаті у 2011 році у францзуському Монпельє, здобула всі шість медалей із шести можливих в особистому заліку. Вона вже третій рік поспіль одноосібно посідала перше місце на чемпіонатах світу, це ще один рекорд. Спортсменка всього піднімалася 17 разів на перший щабель п'єдесталу лише на чемпіонатах світу з художньої гімнастики.
У 2011 році посіла перше місце на Універсіаді в китайському Шенчжені, а також на мінському Чемпіонаті Європи здобула три золоті медалі за обруч, стрічку та в командному заліку.
2012 року Євгенія Канаєва підтвердила невипадковість попереднього олімпійського тріумфу — на Олімпіаді в Лондоні вона здобула дві золоті медалі, ставши єдиною дворазовою олімпійською чемпіонкою світу в індивідуальному багатоборстві.
Успіх та особисте життя
Успіх Жені має такі складові:
- щоденна робота, перемоги задля відчуття ейфорії, а мотивації;
- високий спорт пов'язаний із ризиком, ті, хто ризикує, може програти чи отримати високий результат, хоча ризик у гімнастиці пов'язаний із травмами;
- поразки необхідні аналізу помилок, а чи не розладів;
- співробітництво з тренером має відбуватися з урахуванням своїх можливостей, потрібно втілювати свої ідеї, творчо підходити до тренувань та виступів.
Після Олімпійських ігор 2012 року Євгенія була схудла, стомлена, змучена травмами. Перша тренер Віра Штельбаумс говорила, що гімнастка може продовжувати свою тріумфальну ходу, але Женя розуміла, що жорсткий світ спорту заважатиме особистому життю, вона хотіла створити сім'ю та продовжити спортивну кар'єру, але цього разу як тренер. 2012 року Євгенія стала віце-президентом Всеросійської федерації художньої гімнастики.
Після того, як спортсменка перестала ходити на тренування, вона відчувала деяку спустошеність — звичайний психологічний стан, коли багато років жив за чітким графіком і надається свобода дій. Але з'явилися нові заняття у самостійному житті — Євгенія закінчила Сибірський Державний Університет Фізкультури та Спорту, любить малювати, мріяла навчитися грати на фортепіано, вивчити англійську мову.
Після пекінської Олімпіади спортсменка підписала рекламні контракти і знялася в кількох рекламних роликах, з 2009 року деякий час була офіційною особою годинника Longines.
2013 року вийшла заміж за хокеїста Континентальної хокейної ліги Ігоря Мусатова, з яким почала зустрічатися перед Олімпіадою в Лондоні. Зустрілися вони випадково – у травмпункті, Ігор Мусатов травмувався, впавши на льоду, Женя приїхала із травмою ноги. Після Олімпіади Ігор Мусатов зробив пропозицію Євгенії.
Незабаром було весілля на 160 осіб, свідком Ігоря був його колега з хокею Олексій Морозов. Також на весіллі була вся російська збірна з художньої гімнастики на чолі з Іриною Вінер. Весільну церемонію вели Антон Комолов та Ольга Шелест. Весільну подорож молоді провели у круїзі на яхті, в Хорватії. 2014 року Женя народила сина Володимира.
Наразі працює тренером, вона з 2015 року тренує російську збірну. Першою ученицею була спортсменка із Санкт-Петербурга Катерина Аюпова. Серед її учениць — Елеонора Романова, одна з найкращих українських гімнасток, яка у 2016 році змінила українське громадянство на російське. Трагедії Елеонори було те, що Краснодон знаходиться на території Луганської області, непідконтрольної українській владі, зміна громадянства була потрібна для продовження кар'єри перспективної спортсменки. Як тренер Євгена намагається вникнути в ситуацію, ніколи не виганяє спортсменок із зали із дисциплінарних спонукань. Вона має великий і важкий спортивний досвід, вона чудово розуміє своїх маленьких колег зі спорту.
Хоча «художниця» не виступає, вона залишається у спорті, будучи справжнім символом стійкості та працьовитості. Її часто запрошують на спортивні заходи, наприклад, вона у 2015 році запалила вогонь російсько-китайських молодіжних ігор в Іркутську.
Гімнастці пощастило, що у сучасній Росії художня гімнастика одна із лідируючих видів спорту. Звичайно, охочих зійти на п'єдестал у цьому виді спорту багато, але ті, хто працьовитий, готовий працювати не покладаючи рук, може розраховувати на успіх. Адже багато дівчаток хочуть виступати в різнокольорових гарних трико, але не всі готові пройти через справжні жахіття цього прекрасного спорту — сльози, біль, травми, розчарування поразок.
Не витримують батьки, тренера, самі спортсменки і йдуть зі спорту, або вирішують «стояти в черзі» за майстернею скоринкою. Але ті, хто займається з гарячим серцем і знаходить розуміння в серцях батьків і тренера, може розраховувати на успіх, у тому числі і на запаморочливий, як у Євгенії Канаєвої.
Дитинство
Мама Жені – майстер спорту з художньої гімнастики. Але у 6-річному віці у спорт її віддала бабуся, яка любила фігурне катання та художню гімнастику. Юна Євгенія показувала не сильні здібності. Тренувати Канаєву розпочала Олена Арайс, це донька нинішнього тренера гімнастки Віри Штельбаумс. Перший тренер була вражена прагненням підопічної вивчати нові та складні елементи. У спортивній школі всі звертали увагу, що Дружина Канаєва часто залишалася тренуватися тоді, коли вже всі розійшлися. Бабуся годинами чекала внучку в коридорі.12-річну Канаєву запросили до Москви на збори молодих омських гімнасток. Її виступ побачила Аміна Заріпова, цей тренер була відповідальною за підготовку юніорів. Пізніше дівчинку запросили на тренування до школи олімпійського резерву. Женя почала покращувати свої результати завдяки тому, що поряд з нею в Москві була Віра Штельбаумс.
У 2003 році Канаєва виступила за Газпром у Японії на клубному чемпіонаті у категорії юніорів та виграла. Гімнастка представляла Росію разом із Аліною Кабаєвою та Іриною Чащиною. Водночас її помітила Ірина Вінер, головний тренер російської збірної з художньої гімнастики. Дівчинку запросили на базу членів збірної Росії до навчально-тренувального центру «Новогорськ». Як каже Вінер, це був переломний момент у житті спортсменки.
«Кабаєва теж колись розпочинала свої тренування серед зірок. І Жені пощастило, що тренер Віра Штельбаумс працювала у центрі Новогірська. І пощастило, що ми прийняли рішення Канаєву відправити туди. І вона показала себе як талановиту та вмілу, та й до того ж, вона любить гімнастику», - каже Вінер.
Початок спортивної кар'єри
Сходила Женя Канаєва на п'єдестал пошани непросто. Це тому, що в Росії дуже багато талановитих гімнасток. Після того, як на олімпіаді 2004 року виграли медалі Кабаєва та Чащина, на вершину почали сходити Ольга Капранова та Віра Сесіна. Вони й стали лідерами художньої гімнастики країни. Кабаєва продовжувала виступати, тому у російській збірній не знайшлося місця Канаєвої. Але дівчина продовжувала працювати і успіх став на її бік у 2007 році. Тоді, влітку, вже був відомий склад команди на Чемпіонат Європи – Сесіна, Капранова та Кабаєва. Але Аліна зазнала серйозної травми і не змогла поїхати. Заміну знайшли в особі Канаєвої, гімнастці довірили виконати стрічку.Євгенія з'явилася на килимі на одну мить, але не підвела своїх уболівальників та тренерів. Вона виграла у фіналі золото, виступаючи зі стрічкою, виграла й у командному змаганні. Ну а за кілька місяців гімнастка принесла золото на чемпіонаті світу, у командному змаганні.
Сезон Олімпіад
Чотири програми Олімпіади 2008 року (стрічка, скакалка, обруч, булави) були досить складними та продуманими в музичному плані. Виступи розкривали індивідуальність. Програму зі стрічкою склали під фортепіанну версію «Підмосковних вечорів». Тоді Канаєва виступала в тіні Капранова і Сесіна, а також чинної чемпіонки світу Ані Безсонової. Але вже до середини весни дівчина змогла виграти абсолютну першість на етапах Гран-Прі та Кубків Світу. Канаєва стала абсолютною чемпіонкою Росії.
А на чемпіонаті Європи дівчина вже вийшла із резерву та була у складі збірної Росії. Женя обійшла Капранову та Безсонову, здобула титул Чемпіонки Європи. Вже тоді гімнастку вважали за головну претендентку на участь в Олімпійських іграх. Так і сталося, на Олімпіаді в Пекіні дівчина представляла країну разом із Капрановою.
Варто зазначити, що Женя Канаєва стала наймолодшою серед фіналістів у змаганнях із художньої гімнастики на Іграх. Вона, до речі, припустилася і найменше помилок. У підсумку спортсменка виграла Олімпіаду.
А у 2012 році на лондонських олімпійських іграх Євгенія Канаєва стала дворазовою чемпіонкою.
Рекордсменка
У 2009 році, коли запровадили нові правила, стиль гімнастки змінився. Дівчину на початку сезону мучили втома та травми. Але вона продовжувала низку перемог у абсолютній першості. У кількох фіналах з окремими програмами вона поступалася Ганні Безсоновій або Вірі Сесіній. Тоді на Чемпіонаті Європи, який проходив у Баку, Женя взяла золото у всіх видах програми. Потім вона виборола 9 золотих медалей на Універсіаді та Всесвітніх іграх. За шикарний результат на Універсіаді дівчині надали титул «Героїня Ігор». Восени того ж року Канаєвій представилася можливість здобути титул чемпіонки світу. Женя пройшла кваліфікацію з першими результатами у програмах, вона здобула чотири золоті медалі. Медаль їй дісталася і у складі команди разом із Дар'єю Дмитрієвою, Дар'єю Кондаковою та Ольгою Капрановою. До початку змагань вона вже мала 5 золотих медалей одного чемпіонату світу, в результаті Канаєва повторила рекорд Оксани Костіної в 1992 році. Після виступів гімнастка здобула шосту медаль, тим самим побивши рекорд на окремо взятому чемпіонаті.Євгенія Канаєва на відео
На чемпіонаті світу 2011 року Євгенія повторила своє досягнення і знову здобула 6 із 6 вищих нагород у особистих дисциплінах. Отже, за підсумками змагань Канаєва стала 17-кратною чемпіонкою світу у своєму виді спорту.
Особисте життя Євгенії Канаєвої
Женін успіх не тільки приніс їй любов уболівальників, а й продовжив традицію Омської школи готувати чудових спортсменів. Спортивний коментатор та колишня гімнастка Ляйсан Утящева сказала, що Канаєва, це Кабаєва та Чащина разом узяті. Але Женя не любить порівняння. У своїх інтерв'ю вона часто розмірковує про майбутнє, каже, що живе лише сьогоднішнім днем, а перемоги лише мотивують її на досягнення кращих результатів. Тренери кажуть, що спортсменка живе за принципом «чи пан чи зник», це і виділяє її на тлі інших гімнасток. Перемога та поразки для Євгенії служать уроком.Євгенія Канаєва завжди слухає своїх тренерів, але при цьому завжди висловлює свою думку при складанні програм. Вона постійно розучує, не без задоволення, нові елементи, а також пробує нові стилі. І головне у гімнастиці для спортсменки – це не бали, а реакція глядачів. Нинішні тренери кажуть, що Канаєва сама стане чудовим тренером.
Євгенія на малій Батьківщині
Наразі дівчина навчається у Сибірському Державному Університеті Фізичної Культури та Спорту. Після закінчення спортивної кар'єри Женя має намір навчитися малювати та грати на фортепіано. До того ж мріє вивчити англійську мову та навчитися користуватися комп'ютером. 2009 року Жені дали звання «Заслуженого майстра спорту Росії».
Канаєва Євгенія Олегівна народилася у квітні 1990 року у місті Омську. Канаєва змогла стати дворазовою олімпійською чемпіонкою, а також сімнадцятиразовою чемпіонкою світу. Зростання Євгенії Канаєвої 168 сантиметрів. Вага дівчини складає всього 42 кілограми (у той час, коли вона виступала). Успіх Канаєвої після завершення її кар'єри не змогла повторити поки що жодна з гімнасток російської збірної з художньої гімнастики. Євгенія також залишається улюбленицею уславленого тренера багатьох чемпіонок – Ірини Вінер.
Дитинство олімпійської чемпіонки
Мама Євгенії є майстром спорту з художньої гімнастики. Євгену Канаєву у віці шести років спортивну секцію віддала бабуся. Першим тренером здібної малечі стала Олена Арайс. Олена була вражена такому великому старанню Жені розучувати нові елементи, тренуватися щосили. Маленька дівчинка часто залишалася у залі та після занять і продовжувала ретельно тренуватися. Бабусі Євгенії часто доводилося чекати на неї в коридорі.
Коли Дружині виповнилося 12 років, її вперше запросили на збори до Москви. Виступ дівчинки побачила тренер, яка і сама є чемпіонкою. Саме Заріпова відповідала за підготовку юніорів, вона запросила Євгену Канаєву тренуватися до школи олімпійського резерву. Євгенія добивалася все найкращих результатів у тренуваннях. Тренером Євгенії Канаєвої була Віра Штельбаумс.
Переломний момент
2003 року, коли дівчинці було всього 13 років, вона їде відстоювати честь "Газпрому" на клубному чемпіонаті у категорії юніорів у Японії. Чемпіонат закінчився виграшем Євгенії. До речі, разом з нею виступали О. Кабаєва та І. Чащина. Саме тоді її помітила Ірина Вінер, яка і досі є головним тренером російської збірної з художньої гімнастики. Дівчинку запросили тренуватися до Новогірська.
Початок спортивної кар'єри
Євгену Канаєву в кар'єрі чекали не лише складності завоювання медалей, а й складнощі в тому, щоб просто потрапити до збірної Росії, оскільки претенденток серед російських гімнасток багато. На той час блищали Аліна Кабаєва та Ірина Чащина, які у 2004 році здобули золоті медалі на Олімпійських іграх. Після них на п'єдестали зійшли Віра Сесіна і 2007 року Кабаєва не змогла поїхати на чемпіонат Європи через травму, це був реальний шанс Канаевої потрапити до збірної. І дівчина повністю виправдала очікування. У вправах зі стрічкою Євгенія Канаєва здобула золоту медаль. Також вона виграла у командному змаганні. За кілька місяців розпочався чемпіонат світу, на якому Євгенія знову отримує золоту медаль у командному виступі.
Олімпійські ігри
2008 року Євгенія Канаєва вирушає на Олімпійські ігри, разом з нею їдуть Капранова та Сесіна. У Євгенії було заплановано чотири номери: зі стрічкою, з булавами, з обручем та зі скакалкою. Усі чотири номери вирізнялися підвищеною складністю, а також були продумані з музичного погляду. Наприклад, програма зі стрічкою йшла під музичний супровід у вигляді фортепіанної версії «Підмосковних вечорів».
Навесні 2008 року Канаева виграє всі етапи Гран-прі, а також посідає 1 місце у Кубку світу. Гімнастка стає абсолютною чемпіонкою Росії. На чемпіонаті Європи 2008 року Євгенія обійшла всіх конкуренток та піднялася на верхній щабель п'єдесталу. Вона увійшла до основного складу збірної Росії, причому гімнастці пророкували олімпійські медалі. Власне, на Олімпіаду в Пекіні Канаєва разом із Капрановою поїхала в основному складі збірної Росії з художньої гімнастики. Євгенія Канаєва стала наймолодшою гімнасткою серед фіналістів по худ. гімнастика на Олімпіаді в Пекіні. Канаєва виграла Олімпійські ігри в Пекіні, ставши олімпійською чемпіонкою.
Свій успіх Євгенія повторила на Олімпійських іграх 2012 року, знову здобувши золото, Канаєва стала дворазовою чемпіонкою.
У 2009 році на чемпіонаті Європи, що проходив у столиці Азербайджану, Євгенія здобула золоті медалі у всіх видах програми. Такий результат і не снився суперницям володарки стрічки та обруча. Наступним досягненням Канаєвої стали 9 золотих медалей, отриманих на Всесвітніх іграх, а також на Універсіаді. Далі метою став чемпіонат світу 2009, але і там Канаєва показала шикарний результат, здобувши чотири медалі вищої проби, а також золоту медаль у складі команди, в якій також були Кондакова, Дмитрієва, Капранова. Загальна кількість завойованих золотих медалей на чемпіонаті досягла 6. Канаєва побила рекорд. На чемпіонаті світу 2011 року Канаева знову досягає дивовижного результату, завойовуючи 6 золотих медалей із шести. На момент завершення чемпіонату світу Є. Канаєва стає 17-кратною чемпіонкою світу у художній гімнастиці.
Думки фахівців про гімнастку
Ляйсан Утяшева, також відома гімнастка у минулому, заявила, що, на її думку, Канаєва - це сукупність Аліни Кабаєвої та Ірини Чащиною. Також на думку Утяшової, Канаєва після завершення кар'єри зможе стати чудовим тренером. 2009 року Євгенія отримала звання «Заслужений майстер спорту РФ».
Багато фахівців у художній гімнастиці позитивно відгукувалися і про характер, а також працьовитість спортсменки. Вона завжди із задоволенням розучувала нові елементи програми, при складанні якої могла висловити свою думку тренеру.
Особисте життя Євгенії Канаєвої
Дівчина завжди відрізнялася скромністю та приховувала подробиці свого особистого життя від сторонніх очей. Шанувальників та друзів Канаєвої новина про її одруження із уславленим хокеїстом Ігорем Мускатовим застала зненацька. Весілля видатних спортсменів відбулося у червні 2013 року.
Євгенія та Ігор познайомилися у травмпункті у 2011 році. На той момент обидва спортсмени отримали легкі пошкодження та прибули до медичного пункту для отримання допомоги. Після Олімпіади у Лондоні Ігор зробив пропозицію своєї коханої. І хоча до заміжжя за Ігорем ходив шлейф чуток про пияки і витівки, після весілля, за словами близьких і друзів, молодик став розсудливим. 2014 року у пари народився син. Хлопчика назвали Володимиром.
Освіта
Кілька років тому видатна гімнастка закінчила навчання у Сибірському державному університеті фізичної культури та спорту. У 2017 році Євгенія, втомившись від травм та переживань, вирішує залишити великий спорт і зайнятися новою для неї діяльністю – стати тренером.
Рекорди
Євгенія Канаєва вперше в історії стала спортсменкою, яка здобула 6 золотих медалей із 6 можливих у художній гімнастиці під час Чемпіонату світу. Причому за кілька років дівчина знову повторює власний рекорд, знову завойовуючи 6 золотих медалей із 6 можливих.
Крім того, Євгенія стала першою в історії гімнасткою, яка посідала 1 місце на чемпіонаті світу 3 роки поспіль. Стала єдиною спортсменкою у художній гімнастиці, яка здобула золоті медалі у всіх видах програм. Також Канаєва є єдиною володаркою 17 золотих медалей Чемпіонату світу з худ. гімнастики.
Спортивні досягнення
- У 2007 році посідає 1 місце на чемпіонаті Європи.
- У 2008 році піднімається на найвищий щабель п'єдесталу - 1 місце на чемпіонаті Європи.
- 2009 року в окремих видах багатоборства завойовує золоті медалі на чемпіонаті Європи, який проходив у Баку.
- У 2009 році також стає абсолютною чемпіонкою світу у багатоборстві, крім того, Канаєва завойовує золоту медаль у команді та в окремих видах багатоборства. Турнір проходив у Японії. Результат: 6 золотих медалей із 6-ти можливих.
- 2009 року на Універсіаді, що проходить у Белграді, Євгенія завойовує 5 золотих медалей.
- У 2010 році на чемпіонаті Європи, що проходить у Бремені, Канаєва виборює 1 місце у багатоборстві. У тому ж році вже на чемпіонаті світу в Москві Канаєва виграє чотири золоті медалі: у вправі з м'ячем, у вправі з обручем, у багатоборстві та командній першості.
- У 2011 році чемпіонат Європи проходив у Мінську. Євгенія Канаєва завойовує золоту медаль у командному заліку, золоту медаль у вправі зі стрічкою, золоту медаль у вправі з обручем. А на Універсіаді того ж року, що проходив у китайському місті Шеньчжень, Канаєва виступила і виборола перше місце в багатоборстві.
- У тому ж 2011 році Євгенія стає абсолютною чемпіонкою світу у багатоборстві, завойовує золоту медаль у командній вправі, золоту медаль в окремих видах багатоборства. Чемпіонат світу проходив у Франції. Підсумком виступу стали 6 золотих медалей із 6 можливих.
- На літніх Олімпійських іграх у Лондоні (2012 рік) Євгенія стає олімпійською чемпіонкою в індивідуальному багатоборстві.
Діяльність після завершення кар'єри
На сьогоднішній день вона є терплячим наставником юних гімнасток. Євгенія Канаєва тренує юних вихованок збірної Росії з художньої гімнастики. Вихованкам Євгенії є дівчатка 12-14 років. За словами олімпійської чемпіонки, нинішні гімнастки тренуються набагато менше, ніж вона свого часу. За словами Канаєвої, це пов'язано з тим, що зараз у юних гімнасток більше можливостей та більше спокус. Проте дівчина також зауважує, що свого часу вона також тренувалася набагато менше, ніж інша легендарна чемпіонка – Ірина Чащина.
Зрідка уславлена спортсменками з'являється на світських заходах, одним з таких виходів стало весілля іншої не менш відомої олімпійської чемпіонки з худ. гімнастиці Маргарити Мамун.
Соціальні мережі
Євгенія, як і багато дівчат, любить фотографуватися та ділитися своїми знімками у соціальних мережах. Дівчина вважає за краще використовувати соціальну мережу "Інстаграм". За відомою спортсменкою «стежили» сотні шанувальників, під фото Євгенії Канаєвої – олімпійської чемпіонки завжди було багато коментарів, більшість із яких були компліментами. Але на сьогоднішній день дівчина веде приватну сторінку, закриту від великої кількості користувачів. Загалом упіймати олімпійську чемпіонку складно навіть журналістам, дівчина не любить давати інтерв'ю.
Біографія Євгенії Канаєвої досить цікава, в ній можна простежити, як зовсім юна дівчинка змогла тренуваннями та величезним бажанням «дорасти» до дворазової олімпійської чемпіонки та 17-кратної чемпіонки світу. На сьогоднішній день Канаєва тренує юну збірну Росії, де представлені гімнастки 12-14 років. Головним завданням Євгенії є поставити вихованкам програму «кандидатів у майстри спорту». Також іноді у пресі з'являються новини про родину знаменитої спортсменки.
Євгенія народилася 2 квітня 1990 року в Омську. Її мама сама була колишньою спортсменкою. З цієї причини вона не хотіла віддавати дівчинку у спорт. Але бабуся Євгенії наполягла на цьому і самостійно відвела дитину до секції художньої гімнастики у шість років.
Канаєва з самого народження мала небувалу гнучкість, пластичність і розтяжку. Вона відразу полюбила цей вид спорту та почала старанно тренуватися. Але в рідному місті досягти успіхів було неможливо. Тому в 12 років Канаева вирушає до Москви, де бере участь у тренувальному зборі національної збірної. Її помічає талановитий тренер Аміна Заріпова та запрошує на навчання до школи Олімпійського резерву.
Перший успіх до Євгенії прийшов у 2003 році на юніорському чемпіонаті світу. Вона стала чемпіонкою та привернула увагу тренерів головної збірної Росії. Так за кілька днів дівчина вже тренувалася на базі команди у Новогірську. Але одразу пробитися до основного складу Канаеву не вдалося. На той час у збірній Росії блищали Аліна Кабаєва та Ірина Чащина.
Дівчина продовжувала наполегливо працювати, і була винагороджена за свою працьовитість. 2007 року Кабаєва отримала травму і замість неї на Чемпіонат Європи поїхала Канаєва. Вона стала володаркою кількох золотих медалей. Потім свій успіх гімнастка повторила на чемпіонаті світу. Вже тоді було зрозуміло, що у Росії з'явилася ще одна зірка художньої гімнастики.
Перші Олімпійські ігри для Канаєвої відбулися 2008 року в Пекіні. Вона тоді була зовсім молодою. Але це не завадило дівчині стати чемпіонкою у багатоборстві. Багато гімнастів після успішних змагань закінчують свою спортивну кар'єру на підйомі. Але Євгенія продовжила тренуватися та повторила свій успіх на іграх 2012 року в Лондоні. Вона знову стала володаркою золота і увійшла в історію російського та світового спорту, як одна з найуспішніших гімнасток.
Після такого приголомшливого успіху Євгенія вирішила завершити спортивну кар'єру. Тим більше, її стали постійно мучити травми. Загалом за час виступів на найвищому рівні дівчина 17 разів ставала чемпіонкою світу та 13 разів вигравала золото на чемпіонаті Європи.
Після завершення кар'єри Канаєва не стала далеко віддалятися від художньої гімнастики. Вона перейшла на роботу тренера і передає свій багатий досвід маленьким дівчаткам. Безперечно, для них Євгенія є справжнім кумиром.
Паралельно з виступами на турнірах Канаєва встигла здобути вищу освіту. Вона закінчила Сибірський університет фізкультури та спорту.
Особисте життя гімнастки
Свого майбутнього чоловіка Євгенія зустріла у травмпункті незадовго до Олімпійських ігор 2012 року. Так вона познайомилася із хокеїстом Ігорем Мускатовим. Хлопець до зустрічі з Женею вів досить бурхливий спосіб життя. Але полюбивши Канаєва сильно змінився. Спортсмени у 2013 році зіграли весілля, а потім у них народилася дитина, хлопчик Володимир.
У ЗМІ регулярно з'являються новини про розлучення подружжя, але жодного підтвердження вони не знаходять. Пара досі живе щасливим шлюбом, і розходитись не збирається.
Відшуміла ювілейна XXX Олімпіада в Лондоні. Пристрасті вщухли, уболівальники зарядилися позитивом, а спортсмени, підживившись їхньою підтримкою, повернулися до графіку тренувань та змагань. сайт зустрівся з Євгенією Канаєвою, щойно вона повернулася з Лондона. Рекордсменка у художній гімнастиці, дворазова Олімпійська чемпіонка, Заслужений майстер спорту Росії, володарка ордена "За заслуги перед Батьківщиною" та Ордену Дружби виявилася чарівною та товариською дівчиною.
Про те, як досягти успіху на обраній ниві, про щоденні ритуали краси, дієту та спортивну кар'єру Женя розповідає читачам Рassion.ru.
Як проходить твій день на зборах?
Прокидаюся я о 7-30, о 8-00 - сніданок, о 9-й починається хореографія – година-півтора, потім слідує тренування, десь до 14-00. Потім 2 години відпочинку та друге тренування, яке триває близько 4 годин. А далі у нас залишається до сну близько 2-3 годин. Якщо закінчуємо тренування раніше, залишається час на апаратне відновлення та лікування. Весь вільний час йде на здоров'я. Іноді ходимо у лазню, басейн, відновлюємось.
Ти маєш вільний час, який ти проводиш на свій розсуд?
Буває по одному тренуванню на день. Наприклад, після лікування. І тоді маю можливість зустрітися з друзями.
Як ти провела відпустку після Олімпіади?
Я встигла відпочити 5 днів на Сардинії. Шикарний відпочинок нам влаштувала головний тренер. Можна сказати, ми побували у казці.
А зараз я даю багато інтерв'ю , відвідую прийоми
Який у тебе зріст і яку вагу ти підтримуєш?
Мій зріст – 171 см, я не підтримую стабільну вагу, але після Олімпіади я не зважувалася. Я дивлюся тільки на дзеркало. Звичайно, я одужала, адже не тренувалася. Але я дуже швидко приходжу у форму, варто мені тиждень не поїсти вечорами – одразу вага падає. Якщо людина каже "я на дієті, і не худну" - це відмазка: якщо не їсти, схуднеш.
Секрет від Жені Канаєвої: як схуднути за тиждень?
Не їсти! (Усміхається). Наприклад, коли я готувалася до Олімпіади, при навантаженнях я їла все, окрім хліба, солодкого жирного. За тиждень до Олімпіади я обмежувала себе навіть у питво. Весь час підготовки до неї моя вага йшла в мінус.
Вранці я їла кашку, полуницю, ще могла щось з'їсти із фруктів. На обід, після тренування, я намагалася поїсти м'яса чи курку та овочі. А на вечерю я намагалася не їсти, максимум - могла чогось попити. У вихідний я зовсім намагалася не їсти. Пила лише вранці півсклянки зеленого чаю і більше нічого не їла. У нас було лише три вихідні за весь період підготовки, і я худнула в ці дні.
Якому стилю в одязі ти віддаєш перевагу: casual і для виходу?
Я дуже люблю сукні та туфлі на підборах. Але оскільки це не завжди зручно, я ношу джинси, шорти, футболки, топи та чоботи. Кросівки зараз рідко взути.
Звісно, дівчина завжди має залишатися дівчиною та виглядати ідеально. Буває дуже гарний одяг, але я в першу чергу дивлюся, щоб він на мені добре сидів, підходив мені за фасоном і кольором.
Що входить у твій щоденний догляд за собою?
Щоранку та вечір я вмиваюся гелем для вмивання, потім протираю обличчя тоніком. Для тіла я віддаю перевагу гель для душу та масло після нього. Для догляду за волоссям використовую Pantene Pro-V. Мені дуже подобається їхня маска для волосся.
Євгенія Канаєва: «Все у житті виходить від позитиву»
Кого ти вважаєш своїми найближчими суперницями у спорті?
Щиро кажучи, про суперників я ніколи не думаю. Коли я виступаю, я думаю про те, що роблю, і про те, що зараз відбувається. Я бачу іноді, як працюють дівчатка, з якими виступаю. Я виходжу на килим і намагаюся робити свою вправу як спектакль, не думаючи, що викину чи втрачу предмет. Як тільки з'являються такі думки, я одразу роблю помилки.
Всі, хто виступали в першій десятці - дуже сильні, і навіть двадцятка була дуже близька до фаворитів - всі йшли впритул по десяти. У художній гімнастиці конкуренція велика.
Але у нас чудовий головний тренер, вона створює чудову атмосферу. Ірина Олександрівна збирає по всій країні гімнасток та пропонує їм працювати зі своїми тренерами. Мій тренер – Віра Єфремівна Штельбаумс, вона тренувала до цього Іру Чащину, у Дарії Дмитрієвої (срібний призер Олімпіади 2012) свій тренер – Ольга Володимирівна Буянова.
Євгенія Канаєва: «Все у житті виходить від позитиву»
У нас чудовий постановник Ірина Борисівна Зенівка. Ірина Олександрівна бере плюси у кожного тренера та ділиться з ними своїм досвідом.
Хто з тренерів відіграв найзначнішу роль у твоїй долі?
Насамперед, це мій тренер – Віра Єфремівна, яка день у день була і є зі мною, а також головний тренер, яка дала мені шанс виступити на Чемпіонаті Європи, коли трапилася травма у Аліни Кабаєвої, а потім дозволила мені вперше виступити на Олімпійських. іграх. Я не можу нікого виділити, бо це спільна праця та спільні сили.
Про спорт… і не лише!
Говорять, що на тебе не діє напруга. Це так? Які установки ти собі даєш у відповідальні моменти?
Коли я перебуваю на майданчику, мені багато хто каже: «Жень, ти взагалі не боїшся, у тебе жодна м'яз не сіпається на обличчі». Насправді всі помилки йдуть від голови. Її слід «відключити» і йти до своєї мети, своєї мрії.
Євгенія Канаєва: «Все у житті виходить від позитиву»
Насамперед, треба переконати себе, що все складеться добре, і якщо людина зробила все, щоб прийти до своєї мети, вона її досягне. Тому нервувати і переживати сенс немає.
Чи підтримуєш ти зв'язок із уболівальниками по всьому світу і яким чином?
У мене дуже багато вболівальників і це дуже приємно. Я отримала величезну кількість СМС та листів на пошту, а також посилок.
Уболівальники дають величезну підтримку для спортсмена, хочеться ще більше і краще виступати, і настрій лише піднімається. Адже я виступаю для глядачів.
Євгенія Канаєва: «Все у житті виходить від позитиву»
Куди можна написати Жені Канаєвої?
Листи мені надсилають на пошту, а також надсилають через Федерацію художньої гімнастики або в Новогірськ.
В одному з інтерв'ю ти казала, що, пішовши зі спорту, почала б займатися живописом та грою на фортепіано.
Я б хотіла. Я дуже любила малювати у дитинстві. У бабусі була знайома в Омську, митець. Мені тоді було 6 років, я горіла, мріяла стати художником, і ми малювали на заняттях те, що бачили.
Коли я прийшла до художньої гімнастики, тренери через батьків мені запропонували обирати: чи малювати, чи займатися спортом. Адже великому спорту треба багато часу.
Як підбиралася музика для олімпіади у Лондоні?
Початок року – найскладніший період для спорту. Спортсмен входить у форму, тренує нові вправи, нові елементи, їх важко відпрацьовувати.
Наразі дуже важко знайти музику, яку ще не використовували. У цьому допомагала Ірина Борисівна, постановник, ідеї – Віри Єфремівни та головного тренера, мої зауваження також були враховані.