СКАЗАНИЕ
Прозова розповідь з історичним чи легендарним сюжетом, одягнена в літературну форму, письмову чи усну. Розрізняють міфологічні (найдавніші) та історичні (пізніші) С. Різновиди С.: міф, переказ, легенда, буваль та ін. Зазвичай анонімні. Наприклад: "Сказання про місто Китеже", "Сказання про Мамаєве побоїще" і т.д.
Словник літературознавчих термінів. 2012
Дивіться ще тлумачення, синоніми, значення слова і що таке СКАЗАНИЕ в російській мові в словниках, енциклопедіях та довідниках:
- СКАЗАНИЕ у Великому енциклопедичному словнику:
- СКАЗАНИЕ
у фольклорі загальна родова назва оповідальних творів історичного та легендарного характеру. Серед С. розрізняють перекази, легенди та ін. - СКАЗАНИЕ у Сучасному енциклопедичному словнику:
- СКАЗАНИЕ в Енциклопедичному словничку:
у фольклорі загальна назва оповідальних творів історичного та легендарного характеру, що поєднують ретроспективність викладу з поетичною трансформацією минулого: перекази, легенди, бувальщини. … - СКАЗАНИЕ в Енциклопедичному словнику:
, -я, порівн. Розповідь (переважно народний) історичного чи легендарного змісту. Сказання про київські … - СКАЗАНИЕ
"КАЗАННЯ ПРО КНЯЗЯВ ВОЛОДИМИРСЬКИХ", літ.-публіцистич. пам'ятник 16 ст. На основі легенд про походження русявий. вів. князів від рим. імп. Серпня, … - СКАЗАНИЕ у Великому російському енциклопедичному словнику:
Сказання, у фольклорі загальне назв. оповідати. твори іст. та легендарного характеру (перекази, легенди, бувальщини). Існує і як літ. жанр, генетично … - СКАЗАНИЕ у Повній акцентуйованій парадигмі щодо Залізняка:
сказання, сказання, сказання, сказання, сказання, сказанням, сказання, сказання, сказанням, сказаннями, сказання, … - СКАЗАНИЕ в Популярному тлумачно-енциклопедичному словнику російської:
-я, с. У фольклорі: оповідальний твір історичного чи легендарного характеру. Оповідь про Мамаєве побоїще. Оповідь про князів Володимирських. Сказання про … - СКАЗАНИЕ у Словнику синонімів Абрамова:
див. історія, … - СКАЗАНИЕ у словнику Синонімів російської:
билина, легенда, міф, переказ, притча, оповідання, сага, казка, старовина, теогонія, … - СКАЗАНИЕ у Новому тлумачно-словотвірному словнику Єфремової:
- СКАЗАНИЕ у Повному орфографічному словнику російської:
оповідь, … - СКАЗАНИЕ в Орфографічному словнику:
оповідь, … - СКАЗАНИЕ у Словнику російської Ожегова:
оповідання (Maxime народний) історичного чи легендарного змісту Оповіді про київські … - СКАЗАНИЕ в Сучасному тлумачному словнику, Вікіпедія:
у фольклорі загальна назва оповідальних творів історичного та легендарного характеру (перекази, легенди, бувальщини). Існує і як літературний жанр, що генетично пов'язаний … - СКАЗАНИЕ у Тлумачному словнику російської Ушакова:
сказання, порівн. (Книжн., Літ.). Розповідь, перекази, зодягнені в літературну форму, усну чи письмову. Оповідь про невидимий град Китеже. Сказання іноземців … - СКАЗАНИЕ в Тлумачному словнику Єфремової:
оповідання порівн. Оповідальний твір історичного чи легендарного... - СКАЗАНИЕ в Новому словнику Єфремової:
пор. Оповідальний твір історичного чи легендарного... - СКАЗАНИЕ у Великому сучасному тлумачному словнику російської мови:
пор. Оповідальний твір історичного чи легендарного... - ДАН 4 у Православній енциклопедії Древо:
Відкрита православна енциклопедія "ДРЕВО". Біблія Старий Заповіт. Книга пророка Даниїла. Глава 4 Глави: 1 2 3 4 … - ДАН 2 у Православній енциклопедії Древо.
- РОСІЙСЬКА РАДЯНСЬКА ФЕДЕРАТИВНА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА, РРФСР у Великій радянській енциклопедії, БСЕ.
- МОНГОЛЬСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА у Великій радянській енциклопедії, БСЕ:
Народна Республіка (Бугд Найрамдах Монгол Ард Улс), МНР (БНМАУ). I. Загальні відомостіМНР – держава в Центральній Азії. Межує з …
Оповідь (грец. historia, diégémata) - нині термін, не прикріплений до певного літературного жанру. Навіть фахівці вживають часто байдуже слова - оповідь, легенда, переказ, сага. Слово "С." у давній російській літературі мало широке вживання, позначаючи всяку літературну, тобто письмову розповідь. Оскільки оповідання належали до різних літературних жанрів, то літературі є:
1. Історичні С., напр. назви літописів («Інше оповідь»), «Сказання про зачаття царства Казанського», «Сказання» кн. Курбського, «Сказання про Азовське сидіння» XVIII ст. та ін. Найдавніший пам'ятникцього роду - «Сказання, що заради прозвався Печерський монастир», що приписується Нестору (XI ст.). В цьому сенсі термін вживається і в науковій літературі XIX ст.: «Сказання про князів і царів землі російської» (вид. Археогр. Комісії, СПБ, 1861), «Сказання мусульманських письменників про слов'ян і росіян. Зібрав, переклав і пояснив А. Гаркаві» (СПБ, 1870), «Сказання іноземців про Московську Державу» (В. Ключевський, М., 1866). див. «Літописи», «Хроніки».
2. Житійні С., т. е. житія „святих“, що містилися в прологах, четьях-мінеях, всіляких збірниках і складали популярне літературне читання. Найдавніше С. цього роду, що приписується Якову чорнорізцю (XI ст.) «Сказання страстотерпцю святу мученику Бориса і Гліба», відому у списках вже від XII ст. У цьому сенсі слово "С." без застережень використовують великі дослідники: XIX-XX ст. А. А. Шахматов, Н. К. Нікольський та ін. Див. «Житія», «Легенда».
3. Апокрифічні С., тобто оповідання про так зв. священні події, не затверджені, а часто навіть заборонені ще в XI ст. і особливо пізніше церквою. напр. «Сказання про Адама, коли вигнано бути з раю», відоме у списках від XVI ст., або «Сказання про псалтирь, як написався Давидом царем», у списках від XIV ст. та багато інших. ін У цьому значенні С. застосовується в XIX ст., Напр. у книгах І. Порфир'єва: «Апокрифічні оповіді про старозавітні особи та події за рукописами Соловецької бібліотеки» (СПБ, 1877) та «Апокрифічні оповіді про новозавітні особи та події» за рукописами Соловецької бібліотеки» (СПБ, 1890). див. «Апокриф».
4. Повчання-С. - повчальні твори релігійного (напр.: «Сказання про майбутнього віце і про тутешнє» в рук. XVIII ст.), дидактичного («Сказання про пияцтво та душогубство», в рук. XVIII ст.) і навіть господарсько-практичного призначення (напр. («Сказання відомо місячним роком, коли сіяти, садити і лікування людиною і худобою» в руках XVII ст. або «Сказання про кінські прикмети» в руках XIX ст. та ін.).
5. Повісті-С. - великий жанр світських та духовних оповідань, перекладних та оригінальних, які аналогічні сучасній літературній повісті. Напр. популярні старовинні повісті «Про Брунцвіка», «Про Петра Златих Ключів», «Про Франциля Венеціана», «Про царевича Фіргіса» та багато інших. ін паралельно з терміном «повість», «гісторія» в рукописах називалися також С. див. «Повість».
Всі ці види літературних С., переходячи іноді в усну традицію, включалися вже в фольклорні жанри. Жива народна мова терміна «С.» зовсім не знає. Дослідники ж іноді за літературною традицією стали додавати і до легенд і переказів термін «сказання». І. Сахаров («Сказання російського народу», СПБ, 1885) під цим терміном зібрав цілу енциклопедію давньоруської літератури та фольклору.
Список літератури
Відправний довідник з питань давньоруської літератури, найголовніших описів рукописів та бібліографії окремих видів оповідей
Найбільш тексти оповідей зберігаються в тисячах рукописів різних старосховищ. Більшість останніх має друковані описи, перелік яких у кн.: Смирнов I. М., Покажчик описів слов'янських та російських рукописів вітчизняних та закордонних книгосховищ, Сергієв Посад, 1916 (доповнення до неї Петровського Н. «ЖМНП», 1917, липень-серпень , і Бєльчикова Н. Ф. в «Бібліографічних звістках», 1917 № 3-4)
Іконніков Ст С., Досвід російської історіографії, т. I, кн. 1-2, т. II, кн. 1-2, Київ, 1891-1908. Загальні відомості про окремих видахсказань у загальних курсах історії давньоруської літератури: П. Володимирова, М. Сперанського, В. Істріна, А. Орлова, Є. Пєтухова, Пипіна та ін.
Сказання
СКАЗАНИЕ (грец. historia, diegemata) - нині термін, не прикріплений до певного літературного жанру. Навіть фахівці вживають часто байдуже слова - оповідь, легенда, переказ, сага. Слово "С." у давній російській літературі мало широке вживання, позначаючи всякий літературний, тобто. письмове оповідання. Оскільки оповідання належали до різних літературних жанрів, то літературі є:
1. Історичні С., напр. назви літописів («Інше оповідь»), «Сказання про зачаття царства Казанського», «Сказання» кн. Курбського, «Сказання про Азовське сидіння» XVIII ст. та ін. Найдавніший пам'ятник цього роду - «Сказання, що заради прозвався Печерський монастир», що приписується Нестору (XI ст.). У цьому сенсі термін вживається і в науковій літературі XIX ст.: «Сказання про князів і царів землі російської» (вид. Археогр. Комісії, СПБ, 1861), «Сказання мусульманських письменників про слов'ян і росіян. Зібрав, переклав і пояснив А.Гаркаві» (СПБ, 1870), «Сказання іноземців про Московську Державу» (В.Ключевський, М., 1866). див. Літописи, Хроніки.
2. ЖитійніС., тобто. житія святих, що містилися в прологах, четьях-мінеях, усіляких збірниках і складали популярне літературне читання. Найдавніше С. цього роду, що приписується Якову чорнорізцю (XI ст.) «Сказання страстотерпцю святу мученику Бориса і Гліба», відому в списках вже від XII ст. У цьому сенсі слово "С." без застережень використовують великі дослідники: XIX-XXвв. А.А.Шахматов, Н.К.Нікольський та ін. Див. Житія, Легенда.
3. АпокрифічніС., тобто. розповіді про так зв. священні події, не затверджені, а часто навіть заборонені ще в XI ст. і особливо пізніше церквою. напр. «Сказання про Адама, коли вигнано бути з раю», відоме у списках від XVI ст., або «Сказання про псалтирь, як написався Давидом царем», у списках від XIV ст. та багато інших. ін У цьому значенні С. застосовується в XIX ст., Напр. у книгах І.Порфір'єва: «Апокрифічні оповіді про старозавітні особи та події за рукописами Соловецької бібліотеки» (СПБ, 1877) та «Апокрифічні оповіді про новозавітні особи та події» за рукописами Соловецької бібліотеки» (СПБ, 1890). див. Апокриф.
4. Повчання-С. - повчальні твори релігійного (напр.: «Сказання про майбутнього віце і про тутешнє» в рук. XVIIIв.), дидактичного («Сказання про пияцтво і душогубство», в рук. XVIIIв.) і навіть господарсько-практичного призначення (напр. « Оповідь відома місячним роком, коли сіяти, садити і лікування людиною і худобою» в руках XVII ст. або «Сказання про кінські прикмети» в руках XIX ст.
5. Повісті-С. - великий жанр світських і духовних оповідань, перекладних і оригінальних, які аналогічні сучасної літературної повісті. Напр. популярні старовинні повісті «Про Брунцвіка», «Про Петра Златих Ключів», «Про Франциля Венеціана», «Про царевича Фіргіса» та багато інших. ін паралельно з терміном «повість», «гісторія» в рукописах називалися також С. див. Повість.
Всі ці види літературних С., переходячи іноді в усну традицію, включалися вже в фольклорні жанри. Жива народна мова терміна «С.» зовсім не знає. Дослідники ж іноді за літературною традицією стали прикладати і до легенд і до переказів термін «сказання». І.Сахаров («Сказання російського народу», СПБ, 1885) під цим терміном зібрав цілу енциклопедію давньоруської літератури та фольклору.
Бібліографія:
Відправний довідник з питань давньоруської літератури, найголовніших описів рукописів та бібліографії окремих видів оповідей; Найбільш тексти оповідей зберігаються в тисячах рукописів різних старосховищ. Більшість останніх має друковані описи, перелік яких брало в кн.: Смирнов I. М., Покажчик описів слов'янських і російських рукописів вітчизняних і закордонних книгосховищ, Сергієв Посад, 1916 (доповнення до неї Петровського Н. в «ЖМНП», 1917, липень- серпень, і Бельчикова Н. Ф. в «Бібліографічних звістках», 1917 № 3-4); ІконніковВ.С., Досвід російської історіографії, т.і, кн. 1-2, т.ІІ, кн. 1-2, Київ, 1891-1908. Загальні відомості про окремі види переказів у загальних курсах історії давньоруської літератури: П.Владимирова, М.Сперанського, В.Істріна, А.Орлова, Є.Петухова, Пипіна та ін.
Літературна Енциклопедія – В.М. Фріч., 1929-1939. СІЕ – А.П. Горкіна., СЛТ-М. Петровський.